Був час ми до храму ходили разом,
Нам любо й приємно було із Христом.
Чом ти рішив, що тоді помилився
Й зараз від Бога свого віддалився?
Невже ти забув: Бог тебе хоронив
У різні моменти, коли ти просив?
Від смерті життя хто - не Він уберіг?
Й здобути освіту тобі допоміг?
Хто рани твої лікував, як хворів?
О, як бути вдячним тоді ти хотів!
А зараз замовкла пісня хваління...
Закинув від Бога дане служіння.
Ти "стати на ноги", багатства хотів,
До скарбів земних, мов на крилах, летів.
Вбога ж душа до сумління волала:
"Я б краще небесних скарбів бажала!"
Вона промовляє! Ти чуєш її?!
До стогону серця вслухайся в тиші.
Хоч стукіт у серце тихо лунає,
Та чуєш, ти чуєш - Бог промовляє!
Коліна в молитві скоріше схили,
Спасителю Богу усе розкажи.
Проснися, збодрися, на тебе Бог жде,
Тобі приготовив завдання святе.
Він любить тебе і тому досі жде,
Та стукотом в серце до Себе зове.
Вернись, блудний сину, у дім до Отця,
Там радість, там щастя, спокій без кінця!
"Нема мені прощення" - так не кажи.
Він простить! Відчуєш, скоріш гріх неси
До Батька! "О, сину, я так тебе ждав,
Як добре, що знову в Мій Дім завітав".
Не в скарбах земних є утіха серцям,
Бо вічними бути призначено нам.
Товаришу мій, навертайсь до Христа,
Й для тебе відкриється вхід в небеса.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Попранная соль под сапогами - женя блох Мтф.5:13Вы соль земли.Если же соль потеряет силу,То чем сделаешь ее соленою?Она уже ни к чему не годна,как разве выбросить ее вон на попрание людям.
Поэзия : Слезинка - Людмила Солма *) Примечание:
*из стихотворения Темура Варки "Имя капли":
"Никто не спросит
звали каплю
как."
**Бог миловал - умягчением мой души... скупой слезинкой - соль обиды исторглась, вымыло её нежданной слезой и на чужое нарочито-желчное зло, как ни больно было - от ситуационной незаслуженности (по расхоже-житейской пословице, с которой смыслово никак уж не могла бы душой согласиться: "не делай никому добра, не получишь и зла...", не благодарности ведь ради откликаемся мы зачастую на нужды ближних наших, а от нашего неравнодушия и сопереживания... ну, а в личных бедах своих люди зачастую бывают эгоистичны - невольностью злобы на весь белый свет - да на таких и обижаться ведь грех... вот раздражением-то и не ответилось мне - простила я обидчику с грестным пониманием, что Бог ему судья... он и так ведь судьбою обижен... потому-то чужая злоба и "свернулась" лично для меня в несущественность - его "нуля"... обида не иссушила моей души - слезы и очистили её от этой боли)
***чужое понравившееся фото - иллюстрация взята из Интернета:
Имярек авторства, к моему искреннему сожалению, не знаю...
