* * *
Давят сурово заботы,
Они для тебя — изъян.
С судьбою бороться? — Что ты!
Осушишь скорей океан.
Хватает тоски и боли,
И дни, словно хлопья, летят.
Судьба — это Бога воля,
Бороться с ней — лепет дитя.
* * *
Нуждаюсь в чем — о том пою,
И этого прошу у Бога.
А надо мне совсем немного, —
Чтоб душу осветил мою.
* * *
Однажды отстанут суеты
Как туча в лесу комарья,
И будут другие рассветы,
И я буду вовсе не я.
Не будут там рваться, бодаться,
Нести околесицу, бред...
Зачем я мечтаю остаться
Подольше в сей куче сует?
* * *
Пожухла трава, опали листы,
И дали открылись ясны и чисты.
И берег пустой, и пруд не рябит,
И плед желтоватый под рощей забыт.
На вечность никто не предъявит права.
И ты будь скромней как листы, как трава.
* * *
Не тоскуй, но старайся быть чище,
Реки мутные — по весне.
В каждом сердце бывает грязище,
В каждом сердце лежалый снег,
В каждом сердце и серость, и сера,
В каждом сердце газон изрыт.
Не в безгрязьиживет спасение,
Но в желании чистым быть.
***
Это вполне понимают
Формы любой простаки:
Серыми будни бывают
В полные солнца деньки.
* * *
Ну, зачем бросаться словами
Не заботясь о правде ничуть?
Я хочу взять частицу у пламени,
На костер быть похожим хочу,
Чтоб суметь обогреть кого-то,
В котелке чтоб кипела вода.
Пусть нехитрая это работа,
Но куда без неё? Куда?
БОЖЕСТВО
(реплика)
«Эгоизм – наше законное божество,
ибо мы свергнули старые кумиры
и ещё не утвердили новые».
(Е. Боратынский)
Мы свергли старые кумиры,
И новых не изобрели, —
Металл-слова — острей рапиры, —
Финт, ловкий выпад, вы в пыли.
Лежи и обливайся кровью,
О христианстве не гунди,
Но с восхищением, любовью
На победителя гляди.
Кровавые все ярче пятна,
И все слабее организм...
А кто кумир? Козе понятно,
Козлу понятно, — эгоизм.
ПРОКАЖЁННЫЙ
Когда-то, много лет назад,
Брёл по дороге прокажённый,
Обряженный в мешок прожжённый,
Сквозь прорези бросал свой взгляд.
Трещотка у него в руке,
Её он крутит: «Обходите!
Когда того же не хотите».
Обходят. Город вдалеке…
Век двадцать первый людям дан.
У баков мусорных «пижоны»…
Как много всё же прокажённых
Разбросано по городам.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
